zahid_shid

НЕМАЄ ПІД СОНЦЕМ РЕЧЕЙ АБСОЛЮТНО БІЛИХ. ЯК І НЕМАЄ АБСОЛЮТНО ЧОРНИХ. ЦЯ НЕОДНОРІДНІСТЬ ЛЮДСЬКОЇ ЕКЗИСТЕНЦІЇ ЧАСТО Є ДАЛЕКОЮ ВІД НАШИХ УЯВЛЕНЬ ПРО ГАРМОНІЮ ТА ІДЕАЛ. ОДНАК САМЕ ВОНА Є ПОТУЖНИМ ДЖЕРЕЛОМ НАШОГО НАТХНЕННЯ, ІНСПІРАЦІЄЮ ТВОРЧОГО ПОШУКУ. МИ - РІЗНІ, ЯК І НАШІ ПОГЛЯДИ, ДУМКИ, ПОЧУТТЯ ТА СВІТОСПРИЙНЯТТЯ. ЧАСТО МИ НАМАГАЄМОСЬ ЦЕ ВИРАЗИТИ ПЕРОМ, КЛАВІАТУРОЮ, ПЕНЗЛЕМ. ЧАСТО МИ ШУКАЄМО У ТВОРЧОСТИ ІНШИХ ТЕ, ЩО НАЙБІЛЬШЕ ВІДПОВІДАЄ НАМ І ЩО ДОПОМОЖЕ ЗНАЙТИ КОЖНОМУ СВОЮ ТОЧКУ ОПЕРТЯ.
ТОЖ НЕХАЙ ЧИТАЧ - ТОЙ, ХТО ГОРТАТИМЕ ВІРТУАЛЬНІ СТОРІНКИ ЦЬОГО ВЕЛЬМИ ЕКЛЕКТИЧНОГО ВИПУСКУ, ЗНАЙДЕ УВ ОТІЙ НЕОДНОРІДНІЙ ДОБІРЦІ ЩОСЬ ВИКЛЮЧНО ДЛЯ СЕБЕ - ТЕ, ЩО ДОПОМОЖЕ ЙОМУ ВТРИМАТИ ДУШЕВНУ РІВНОВАГУ НА РОЗХИТАНИХ КЛАДКАХ ШАЛЕНОГО СЬОГОДЕННЯ.

"Історичний портал" відкриває проза відомого поета Ігоря Павлюка. Читайте уривки з його роману "Буг":

...Відчуваючи себе медіумом, посередником між сучассям та часом Другої світової війни, Софія Ананіївна не зважала на простір, бігаючи разом зі школярками-ентузіастками на цвинтар (прибирати могили героїв та їх родичів), організовуючи кошти та майстрів для спорудження пам’ятного знака на місці розстрілу німецькими фашистами єврейських сімей, українських патріотів, прикрашаючи зал у запущеному за роки незалежності місцевому будинку культури.
Одне слово, такої ірраціональної, але не релігійно-фанатичної трати енергії на незвичний після парадно-радянських ритуал селище, яке також за останні роки стало селом (майже кожна сім’я завела корову і свинку, щоби вижити), не бачило давно. Бо все тут було запущене: книжкові магазини, як колись церкви у Радянському Союзі – розбиті, розтягнуті, упосліджені, дороги – розбиті, із глибокими, як очі мертвого, калюжами. Як паперові квіти на могилах чи тортах блистіли вивісками бари-магазини та магазини-бари з якимось есперантними написами: «Лукоїл», «Кумрадос», «Вібретто»...

У цьому ж розділі читайте поезію Богдана Коломійчука та прозу Климентія Осики-Маєвського й Василя Тибеля.

...- А що за клієнт до Люби приходив, що офіцерік йому завадив? – питаю я, а сам чую, що узяв слід.
- Та ви у неї й спитайте. Он вона... – киває прибиральниця. Дивлюся, йде по вулиці дама. Ох і красива ж, стерво! Рум’яна така, волосся світле, зібране красиво. Сукня підкреслює і талію тонку, і груди пишні, й вигин стегон привабливий. Як тут за годину з таким скарбом управитися, та тут цілого життя замало! Розумію я їх благородіє, до того ж не давали вони чесного і благородного слова своїй благовірній супрузі по борделях не ходити. Не пити – обіцяв, а про борделі й слова не було. То нічого не порушили їх благородіє. І не дурень вони по жіночій справі, он яку кралю узяли! Ця рай покаже, про все забудеш...
К. Осика-Маєвський

"Силуети" порадують ваше око творчістю Аліни та Каріни Гаєвих, Ігоря Субботіна, Сергія Студінського, Дарії Малиновської, Ольги Лавської, Віталія Січкарука, Марії Козиренко, Сани Праєдгарденссон та Олени Кудрявцевої.

"Під штандарами" ви знайдете прозу Ольги Хвостової, Владислава Івченка, Сани Праєдгарденссон, Барбари Редінґ, Ірини Гей та поезію Іллі Контішева, Олеся Барліга, Сестрички Рудого, Юлії Косівчук і Світлани Залізняк.

...– А, ч-чорт! Знов реклама! – Семенівна намацала біля подушки пульт, перемкнула на другий канал.
– Ану не чортихайся проти ночі! – озвався дід із кухні, де саме досипав вугілля в піч. Зайшов до кімнати й знову: – Не чортихайся в хаті, чула? Бо накличеш.
Сів на канапу, став роздягатися.
– Шось воно чи козеня насцяло в хаті… – мовила Семенівна, вимикаючи телевізора.
– Нічо’ не чую, – буркнув дід і запхав ногою під канапу свої шкарпетки...
І. Гей

...Таке буває не щодня,
та все ж...
Коли іду кудись із дому
(на роботу тощо),
то вона
відв’язує човна,
у хащах десь
на узбережжі вогкої кімнати
принишклого човна
і, відштовхнувшись злегка
– так починає веслами гребти,
пливти
на інший бік цієї темної ріки...
О. Барліг

Розділ "Пентакль" відкриває магнетична проза знаного поета Василя Терещука:

...Спочатку ми оглянули тутешню аптеку-музей. У світі реторт, скляних кубів та мініатюрних медичних ваг пригадалися мені давні алхімічні досліди у монастирі на батьківщині. Тоді я потрафив перетворити грудку свинцю у золото, завдяки чому усі ченці згромадження босих кармелітів змогли підлікувати собі зуби... Наш екскурсовод, оповідаючи про аптеку-музей, з гордістю повідомила, що це – єдина у місті крамниця ліків, де принципово не продають трамадол. Що воно таке – я не знаю. Але ми з Мустафою вирішили той трамадол розшукати і купити...

Шукайте у цьому розділі поезію Оксани Радушинської:

...Чорнокнижно молюся туманам, що входять у дні.
Забуваю себе, запустіло забувши про тебе.
І пливуть каравели листів вже на самому дні
Там, де вчора було іще серце, а нині – вже небо.

Бачиш, осене, рать твоя чорно вростає між літ.
Йде за спиною військо. Те військо – з лляними мечами.
Я розп’ята мовчаннями… Листям вкривається слід,
Й мого Бога ім’я сповивається всує речами...

Тут ви зможете прочитати твори Оксани Самари, Пані Вишні, Світлани Балух, Алли Рогашко, Анни Рибалки та Варвари Черезової.

...Хай буде пісок. Не у морі, а так… - крізь пальці.
І хай буде час, ніби добрий приручений пес.
Так рідко, що майже ніколи, приносить на таці
життя позолочену зв’язку ключів од небес.

Knock
Knock
Knockin' on Heaven's Door...
В. Черезова

У розділі "Акт" виекспоновано фоторепортаж Оксани Лущевської про перебування Юрія Андруховича в Америці та огляд американської дитячої літератури цієї ж авторки, рецензію Тетяни Мельник на книгу редактора "Заходу-Сходу", Юрія Камаєва, огляд християнської літератури для дітей від Валентини Вздульської, інтерв'ю Петра Яценка з Юрієм Андруховичем та інтерв'ю Зої Жук з Галиною Манів, враження Марини Павленко про Шевченкове свято, анонс "Різдвяної книги" наших авторів, рецензії від Надії Гербіш і Тетяни Дігай та прес-реліз від видавництва «Клуб Сімейного Дозвілля».

Рецензію Тетяни Мельник на книгу "Мед з дікалоном" Юрія Камаєва читайте в "АКТі"

Кожна нова книга у жанрі історичної прози – це завжди подія. І тут йдеться не лише про контекст певної національної літератури, оскільки історична тематика сама по собі апелює до міжнаціональних паралелей та широких культурологічних зіставлень і порівнянь. Збірка оповідань Юрія Камаєва з досить таки екстравагантною назвою «Мед з дікалоном» є, з одного боку, несподіваним явищем на тлі сучасної української літератури, а з іншого боку – давно очікуваним...


Розділ "Переклади" порадує вас перекладами Лілії Валігун, Ірини Карівець, Гєника Бєлякова, Ірини Серебрякової, Світлани Залізняк та Ірини Гей:

Я з Долею рахунки звести маю.
Ходи-но, дівчино, сюди й мені скажи:
Чи то мій розум так повільно дозріває,
Чи просто надто рано він зійшов на пси?
Огден Неш (перекл. І. Карівець)

УВАГА! ЧИТАЙТЕ У РОЗДІЛІ "КОНКУРСИ" ОГОЛОШЕННЯ ПРО НОВИЙ КОНКУРС "РІЗДВЯНЕ ДИВО"! СПОДІВАЄМОСЬ, ЩО ВІН ЗАЦІКАВИТЬ НЕ ЛИШЕ НАШИХ ДОТИХЧАСОВИХ АВТОРІВ І ДОПИСУВАЧІВ.
ЩИРО ЗАПРОШУЄМО ВСІХ БАЖАЮЧИХ ДО УЧАСТІ У НЬОМУ!

"Просторове" порадує читачів поезією Ігоря Павлюка, Тетяни Бондар, Володимира Олейка, Дани Рудик, Оксани Лущевської, Марії Титаренко, Вікторії Йіхової, Юлії-Ванди Мусаковської та прозою від Марини Павленко й Петра Домахи.
...п’ю каву
падає сніг
диригує деревом вітер
як мало
потрібно доріг
щоб тебе не зустріти

бемолі
кавовий сніг
камертоново квилить квітень
як мало
потрібно усіх
щоб тебе не помітить...
М. Титаренко

У розділі "Intermezzo" пропонуємо до читацької уваги прозу Анни Хромової, Олеся Барліга, Климентія Осики-Маєвського, Петра Домахи, Юлії Смаль та Пані Вишні:

...Васко да Гама розгнівано, проте тихо дивиться. Цим ранком, сьогодні, він схожий на материк. Усе попереду чи позаду – не розбереш. Та й не надто важливо. Важливо, що він – пісок і камінь, і земля, і глина. А меридіани не лопаються з громом. Їх наче немає. Володар конячих широт розгнівано дивиться крізь вікно. От-от він щось розіб’є і кричатиме, лясне. Та ще не зараз – в цю секунду його поглядові тісно там, за вікном. Піт збирається крапельками на шиї Васко да Гами...
А. Хромова

У розділі "Пігмаліон Studio" читайте твори Анни Лип'ятських, Сани Праєдгарденссон, Оксани Радушинської, Пані Вишні, Андрія Деревенка, Євгенії Більченко, Віталія Олексієнко, Галини Карєвої, Марії Морозенко та Дарії Магід.

Адріанові роки імперії римської
пилком золотим
на обличчя лягають пласке
четвергового місяця...
Жовтішає, дивлячись на корму,
бо розуміє –
навіть ця пудра
не зробить його таким гарним,
як той,
що спить ніч останню,
заколисаний хвилями Нілу...
С. Праєдгарденссон