zahid_shid

Сердечно вітаємо нашого співредактора Юрія Камаєва з виходом у світ його книги! (Ю. Камаєв, Мед з дікалоном, Країна мрій, К. - 2009)
Зичимо авторові творчої наснаги та нових здобутків на літературній ниві!

Сердечно вітаємо нашу авторку Ірисю Ликович із отриманням премії імені Олеся Гончара. Зичимо подальших творчих успіхів! Радимо почитати твори Ірисі на віртуальних сторінках нашого часопису.

Аліна і Каріна Гаєві aka alina_karina
Народилися 2.11.1986р.
На сьогодні живуть і творять у м. Дніпропетровську. Усі діти в дитинстві малюють, вони - не виключення! У 1994р. почали займатись малюванням, от ніяк не можемуть зупинитись! Саме малюнок став приводом того, що сестри займаються виготовленням одягу, усіляких hand made-штук! Молоді художниці уже мають низку досягнень.





"A&K": ляльки

Інші роботи Аліни і Каріни Гаєвихпредставлені у розділі нашого часопису Силуети, присвяченому образотворчому мистецтву.

Дуже хотілося назвати цей пост "Лущишина vs Лущевська", та ж про ніяке "vs" не йдеться. Навіть навпаки: завдяки одна одній обидвом літераторкам має бути вдвічі приємніше спілкуватись з читачами і пресою: кожна отримує привітання і відгуки не лише за власні здобутки, а й за досягнення "колеги-пароніма". Тільки не кажіть, що ви також думали, що то одна й та сама людина! Ні-ні-ні! Оксани дуже різні, але однаково цікаві. Рекомендуємо всім почитати твори Оксани Луцишиної і Оксани Лущевської на сторінках нашого часопису











Оксано, після виходу збірки новел «НЕ ЧЕРВОНІЮЧИ» перше питання, яке хочеться тобі задати, звичайно ж, стосується відвертості. Чи спілкуєшся ти так відверто про світ жінки, а себто про свій світ, і у щоденному житті – чи тільки в новелах? І про що ти спілкуєшся, червоніючи? І яких тем намагаєшя уникати загалом?

Яких тем намагаюся уникати? На жаль, багатьох. Тих, про які я нічого не знаю, а їх більше, ніж хотілося би. Запитай мене, до прикладу, про екологію, і я не зможу відповісти. Чи написати про це. А на шкалі світової актуальності екологія - проблема нагальніша, ніж моя відвертість чи не-відвертість у збірці новел... А загалом ці новели для мене – вже трішки минуле, я ж міняюся, і міняється моє письмо. Жіноча відвертість сама по собі зараз не становить для мене такої абсолютної, трішки навіть вирваної з контексту тієї великої неописаної цілісності, якою є людина, величини. Я почала там, де могла почати – але це не означає, що я хочу на цьому і зупинитися. ( читати далі про чоловіків, плани, психоаналіз та алігаторів )

Таня-Марія Литвинюк aka klasklasklas. Народилася на Вінниччині, але уже четвертий рік перебуває у славному місті Ніжині на Чернігівщині, де навчається на філолога в університеті ім.М.Гоголя. Періодично-часто буває у нашій столиці, яку дуже любить. Ще дуже любить мандаринки і позитивних людей.

***
Станція «Будень». Ну от і приїхали…
Небо у ранах, в синцях, у порізах…
Небо заразне – і знову нам ніколи,
ніч нікотином просякла наскрізно…

Хтось не розкаже – а хтось не почує…
Небо розчулене змиє кордони…
Ми невагомі, ми майже відчутні…
Небо розчавлене стогне і стогне…

Стигми і стигми, і ми майже вистигли…
Знову не встигли кудись повернути,
Ми повернулись з картинної виставки
і заховались у вечір наступний…

Тут чи не тут… бути – не бути…
Небо таке, як ніколи, отруйне.
Ми повернулись на станцію «Будні»,
В Ніжині тісно - у Києві брудно…

Ніжаться кішки якісь сіро-бурі,
Небо таке, як ніколи, асфальтове…
Ми вже були чи, можливо, ще будемо?
День, ніби доля, трикутно-квадратний…


***
Ми – великі міста, ми такі собі мегаполіси,
У нас приїжджають люди і в нас живуть.
І ми поглинаєм людей, ніби губка, - повністю,
І нас потребують люди оці, мабуть…

І ми називаєм людей поіменно, як вулиці,
У нас є багато доріг і не всі красиві,
І небо не завжди синє асфальт цілує, і -
люди, що нас вдихають, не завжди сильні…

Трапляється, людям хочеться переїхати,
Забрати всі речі нарешті і стати вільними,
почати розмову з найкращим у світі лікарем
і кращі маршрути на грудях своїх повісити.

Трапляється, люди хочуть від нас позбавитись,
Бо ми викликаєм залежність сильнішу будь-чого,
А людям же хочеться інші міста побачити,
А людям хочеться інші міста відчути…

А нам все одно. Ми міцно навік завмерли...
Величні такі, статичні такі мегаполіси…
Бо що нам втрачати? У нас ще багато мешканців.
Сьогодні весна рукою махала з поїзда…

***
Сильні люди не плачуть. Сильні люди ніколи не плачуть.
Сильним людям ніколи не зле і ніколи не прикро.
Сильні люди долоню стискають в кулак, чи
закушують губи тоді, коли хочеться крикнути.

Це вже як необхідність - себе у собі заховати,
одягнути сім посмішок майже одразу, або
почепити табличку із написом "Жодної вартості"
на усе, що боліло - по черзі - аби зажило.

Сильні люди (так дивно) ніколи не б’ють у відповідь.
Це в них, певно, шкідлива звичка, чи щось подібне.
Сильні люди приходять, коли потрібно,
і (так дивно) завжди залишаються вільними.

А коли їм погано, тоді, коли справді погано,
вони дихають глибше - так, щоб ніхто не побачив.
Сильні люди не плачуть.
Сильні люди ніколи не плачуть.
Тільки місяць рогами небо проколює нащось...

Більше творів Тані-Марії Литвинюк можна знайти на її авторській сторінці на нашому сайті. А насолодитись інтимною лірикою та позою інших авторів запрошуємо вас у рубриці Пігмаліон Studio. У найсвіжішому числі часопису Захід-Схід ця рубрика була представлена такими іменами, як Оксана Лущевська, Тимур Литовченко, Галина Карєва, Уляна Явна, Юлія Смаль та ін.

Вітаємо нашу авторку Оксану Радушинську з перемогою у Всеукраїнському творчому конкурсі «Українська мадонна» та з почесним званням "Українська Мадонна десятиліття"! Читайте твори Оксани Радушинської на сторінках часопису ЗАХІД-СХІД.

АНДРІЙ ЗЛАНІЧ aka zlanich.


МИКОЛА ЯКОВИЧ КОНЕКТІНГ ПІПЛ

Вяйнямейнен’72

Невеличке підсобне приміщення. На пошарпаній канапі лежить Микола Якович Бовть, який безперервно палить. Попіл струшує на агітаційну листівку якогось кандидата на посаду міського голови. Час від часу звертає увагу на той папірець та намагається випалити недопалком очі кандидатові. Коли йому це вдається, обережно запльовує листівку з метою дотримання протипожежної безпеки. На розхитаному стільцеві сидить Зланіч. Він уважно слухає Миколу Яковича. Освітлення у кімнаті надто слабке, щоб розгледіти інші деталі. Поволі обидві постаті щезають у кошлатому тумані тютюнового диму. Подеколи чутно кахикання Зланіча.

М и к о л а Я к о в и ч Б о в т ь: Андрюша, скіко там на градуснікє? (після відповіді). Скіко-скіко? (випускаючи дим). Я хуєю з тої зими... (розмірковуючи). Я ото коли в Карєлії був… (замовкає на кілька хвилин). Це глобальне потєплєніє просто піздєц усьому. Січень місяць закінчується, їби його мать, а морозів і не було настояшчих… Що ти кажеш? Снєг ідьот? (довго регоче). Та то ти, синку, снєга ніхуя не бачив (підіймаючись на ліктях, повертається до Зланіча). Чуєш, Олександрович, я тобі розказував, як я в Карєлії служив? (після паузи). Що ти кажеш? Мільйон раз? (лягає). Один хуй... Слухай… В сімдесят другому ми там були. Значіца, Василь Ляпало, зємєля мій, охуєнний мужик, я тобі про нього колись розказував (розмірковуючи). Значіца ще був Олєг Котятко з Аджамки та Жора зі Львова. Не згадаю його фамілію. Тіко помню, що Жора папіроси модні курив та до армії десь в Черкасах на неврологічного лора вчився, але хуй йому то всьо допомогло. Взяли за сраку та кинули у тюрму, щоб, нахуй, не виябувався (довго регоче). І піздєц всьому, як той казав (десь хвилину мовчки курить, кидає недопалок у темряву, запалює нову цигарку). В сімдесят другому ми в тій Карелії були. Спочатку почали робити ядерне сховище. За всіма принципами їбошили, навіть комісія з Москви приїжджала дивитися, щоб, блядь, сантімєтр влєво, сантімєтр вправо… Всьо як положено (випускаючи дим). А коли государство в’їбало мільйони карбованців, приїхала інша комісія з Москви і сказала, що будувати в Карєлії ядерне сховище міг придумать тіко їбанутої бабки внук. Нашого гєнєрала зняли і виїбали, а ми в те недостроєне зданіє почали срать ходити. Поки нового гєнєрала призначили так всьо і засрали (затягується цигаркою). Нє, ми не те щоб некультурними були, бо в зданії срали. Нє... Просто в тій Карєлії морозяка так їбошить, що піздєц всьому (збиває попіл на кандидата). Сорок градусів влупить, то воно і яйця до ремня примерзали (згадуючи). Морозяка, канєшна, їбоше дай боже… Но красіво! Сніжок такий дрібненький сипе, ялиночки стоять, мов намальовані, тіко чути як ворона кричить. Кричить бідолаха, кричить і тіко хуяк в сніг (затягується цигаркою). На льоту замерзали. А хулі! Морозяка – мінус тридцять дев’ять, я на кепепе в кожусі замерзаю, а воно ж голісіньке літа (випускаючи дим). А так… Бідненько в тій Карєлії люди живуть. Сама клюква і піздєц. А ще ліси, ліси… Я в ті ліси без штик-ножа не ходив (спльовує). На кожній йолці рись сидить. Ноччю в караулі йдеш, а воно дивиться на тебе, дивиться своїм фосфорічєскім зєльоним поглядом. Хоче загіпнотизувати. Ти на його дивишся, а воно на тебе (емоційно). Хвилина, друга проходить. Я тим рисям завжди кричав: «Хуй ти мене, падруга, наїбьош! Дрянь ти хитровиїбана!» Це щоб псіхологічєскі тварюку подавить. А воно все рівно дивиться, дивиться, тіко цоп – плигнуло. І треба швидесенько в сугроб лізти, бо вгризеться та катяра пазурями в шию, хуй відірвеш, їби його мать. Отакі блядюги були ті рисі, а ти кажеш снєг ідьот…
( Ще про культового Миколу Яковича: шкіци "kalevala-party", "Микола Якович конектінґ піпл", "Esthetic education" та "Щастьє єсть" )

Нові сміливі поетично-тенісні витвори шановного пана Зланіча читайте у нашому найсвіжішому числі у розділі "Під штандарами". А ще більше віршів Андрія Зланіча можна знайти на його авторській сторінці на сайті ЗАХІД-СХІД. Бажаємо задоволення від читання!

СЕРГІЙ ПАНТЮК: "ВСЕ В ЦЬОМУ СВІТІ ТАК ЧИ ІНАКШЕ ОБМЕЖЕНЕ, КРІМ ЛЮБОВІ ТА СМЕРТІ"

Розмову вела Наталка Пасічник

( тиць )

- Сергію, гадаю, розмову варто розпочати з того, як усе починалось...
- Все починається з любові й поезії. Сонячне дитинство, турботлива й лагідна прабабуся Марфа Антонівна Франчук, світла їй пам’ять. Вона читала лише дві книги – неймовірно древню Псалтир та шевченків «Кобзар», виданий десь на початку ХХ століття. По їхніх сторінках ця унікальна жінка і навчила мене читати в трьохрічному віці, а згодом і писати, правда, друкованими літерами і з «ятями» замість «і». Аж у школі перевчали.
А ще моя прабабуся знала безліч усякого фольклору – пісень, казок, загадок, народних ігор та приповідок. Чиї ж, як не мої вуха, були найбільше вдячними? Звідси і виник перший «творчий проект» – я переробив кінцівку пісні «Їхали козаки із Дону додому» на хепі-ендову, бо ніяк не міг дитячим розумом збагнути – за що вони спалили бідну Галю…

( тиць )

Читайте інтервью з відомими літературними діячами нашого часу, історичні розвідки, рецензії, репортажі з мистецьких подій у розділі АКТ нашого часопису. В найсвіжішому числі ми представляємо вам захопливу історію Наталени Королевої, статтю про імажинізм у літературі, а також іще багато цікавого.

Вітаємо Оксану Лущевську, Ірину Дементьєву, Наталку Пасічник, Альбіну Позднякову, Юлію-Ванду Мусаковську із перемогою у літературному конкурсі видавництва "Смолоскип"!

Із творчістю авторів-переможців можна познайомитися на сторінках часопису "Захід-Схід".

Редакція щиро вітає Максима Кідрука, Світлану Горбань, Наталю Лапіну, Владислава Івченка та Маріанну Маліну із перемогою у конкурсі "Коронація слова - 2009"! Зичимо подальших злетів!

Почитати твори наших дорогих авторів можна на сторінках часопису "Захід-Схід".

Марія Титаренко
Народилась на острові Ітуруп (Сахалін, Росія).
Закінчила магістратуру факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка.
Викладає там само на кафедрі зарубіжної преси та інформації, пише дисертацію про світоглядну публіцистику.

магія любови

коштовний шовк твоєї шкіри
пропускаю крізь себе
наче крізь перстень
цупких обіймів

сама мінишся мені на диво
стаю вушком голки
гублячись у копиці
твого волосся

із нього сплітаю духмяні гнізда
аби приколисати
пустотливі лелеки
наших цілунків

стаю журавлем при твоїй криниці
сягаючи у глибини
черпати відображення
твоїх сузір’їв

розливаєшся стрімко густою рікою
впадаючи в космос
стаємо океаном
безкраїм і тихим

і в цім предковічнім ковчезі єднання
вигадуєм птаха
аби відшукати
земної твердині

21 січня

***

сонячні зайці
блукали галявами шкіри
пили росу
утікали у вигини тіл
щипали трави і брови
ховалися нам межи пальців
спали в тінистих кущах
і тремтіли зі сну
ми дозволяли їм
вільно пастися щорання
в наших навзаєм
ліниво-розлогих лугах
сонячний лоскіт
пастелі
омана свого позачасся
…
і режисер
що за кадром пускає зайців…

3 березня


птаходерево
(ескіз)

дерево квітне
птахами замість бруньок
– птахи! птахи! і тріпоче – шумить
до нестями і випорхує враз догори
сотні лапок тримаються гілля
сотні дзьобиків п’ють небеса
птаходерево чується
вільним
бо жива
дере-
в’яна
душа

28 березня

***

ходили по воді немов святі
чи просто світлі
– від життя й любови
клубочились за нами світляки
й метелики влітати між долоні
ми бігли – бозна-де! – аби чимдуж
ліси - кущі малини й астрагалу -
вужі шугались
- ми були святі
з порепаними п’ятками
від шалу

26 лютого


Почитати інші твори Мариії Титаренко можна на сторінках часопису ЗАХІД-СХІД у розділах "Пігмаліон Studio", "Під Штандарами", "Просторове".

Сердечно вітаємо нашу шановну авторку Марину Павленко із перемогою у віртуальному конкурсі короткої прози «Євроформат-2008»! Усім-усім рекомендуємо почитати твори Марини Павленко тут.

ВАНО КРЮГЕР aka kruger_vano. Народився у 1986 році. Мешкає у Києві. Вічний студент Києво-Могилянської академії, невизначеного курсу і спеціальності. Друкувався в інтернет-виданні sumno.com, у незалежному культурологічному часописі "Ї", у часописі текстів і візій "Четвер", у газеті "Post-Поступ"“ та ін.

Сталін

[1929]

Батько Сталін
Ночами сидів у Кремлі,
В темряві,
Він спілкувався із духами мертвих.

[1939]

Кремль потонулий в пітьмі,
Лише
Рубінові зірки
Палають,
І єдине вікно
Світиться вічним вогнем -
- Батько Сталін
Думає про народ
Навіть вночі.
Народ знає і боїться.

[1949]

Батько Сталін підносить келих:
"Я пью за русскій народ". -
- За основу імперії,
Яку я вибудував на наших кістках. -
- Найміцнішому фундаменті
З усіх можливих,
На шедеврі,
Написаному
Власною
Кров'ю.

[1959]

Батько лежить в Мавзолеї,
Схожому на Пергамський вівтар,
На мій престол,
Разом з махатмою Леніним,
Який отримав
Привітання з далекої
Шамбали.

[2009]

Я не принесу Батькові Сталіну
Квітів.
Я принесу йому
Власне палаюче серце.
Троянди я принесу
Алілуєвій.

Дивні речі
/інтродакшн до ‛Generation ‛П“/

Виправдовуєш давню кличку ‛хімік“:
Змішуєш пиво і кока-колу.
Результат:
Кока-кола випадає
В осад.

Тому ми обираєм ‛Pepsi“.
‛Pepsi“ не випадає в осад.
Навіть якщо змішати з морквяним соком.

Лише плями від
Морквяного соку
На білій тенісці
Після прання
Порошком ‛Tide“
Проявляються ликом
Туринської плащаниці.

Завдяки порошку,
Або диву,
Що зараз
Одне і те ж саме.

Тільки лик з плащаниці
З осудом дивиться
В телевізор

З цікавістю дивиться
В дзеркало.

Більше віршів "великого і ужасного" Вано Крюгера читайте на сторінках часопису ЗАХІД-СХІД у рубриці "Під Штандарами", у якій ми представляємо твори, що їх, на нашу думку, можна і варто називати андеграундними.

СВІТЛАНА БАЛУХ. Художниця. Закінчила Львівську національну академію мистецтв (факультет дизайну). Мешкає в Івано-Франківську. Займається живописом, графікою, художнім текстилем, трішки - дитячою ілюстрацією, інколи пише вірші.

З ангелом на плечі. Живопис

Невагоме

Три тіні в білій каламуті
Сховзнули в ночі із долоні,
Сплили в липкий туман безсоння,
Туман із ароматом рути...
Одна - тривожний блиск зорі -
Твоє послання неспокою...
В нім щось таке близьке до болю,
Щось від де Сент-Екзюпері...
Одна - малятко безіменне.
То кароокий херувим
З мого плеча. З біди і зим
Він приведе тебе до мене...
Одна - моя...По підвіконню
Шукає твій забутий слід,
Й шукати буде поки світ,
Й благословлятиме безсоння...
Три тіні - пил старої книжки
Змахну, розвію, як печаль...
А з твого правого плеча
Маленьке щастя звісить ніжки...

Інші картини Світлани Балух представлені у розділі Силуети нашого часопису, присвяченому образотворчому мистецтву. А вірші багатогранної авторки можна знайти у розділі Пентакль, де ми розміщуємо твори містично-філософської тематики.

Сердечно вітаємо Антона Санченка aka barcaroly, шановного автора та співредактора порталу "Захід-Схід", зі званням "Дебют року - 2008", яке він отримав за книгу "Баркароли"!

Усім-усім рекомендуємо почитати твори Антона Санченка, опубліковані на сторінках нашого часопису.

Литовська поетеса Даля Бозіте народилась 1960 р. У Вільнюському університеті вивчала журналістику. Випустила збірки ‛Нiчия земля“ (1995), ‛Уроки віолончелі“ (1997). Про неї говорять, ніби в її віршах панує апокаліптичне передчуття краху. Переклад українською - Сергій Цушко.

***
якщо поезії – просто безсоння
якщо безсоння – це твої вії
якщо ці вії – на вікнах фіранки

я вишиватиму золотом
я буду твоїм безсонням
я буду твоїми віями
я з вікон зніму фіранки

пошию балдахін чорному небу
вишию водою й рибами
не залишаючи місця берегу
і ти дивитимешся крізь воду
очима без вій
як риби пливуть пливуть
і пливуть
не кажучи куди.

Два бажання в жовтневу неділю

Мовчати і з мосту
дивитись, як осінь
іде по воді,
з дитиною схожа,
торкається, руки здійнявши,
дерев прибережних, як
очі іржею і міддю
помалу заносить,
або тихо вмерти
в саду, як старенький Антанас,
за яблуком долу схилившись,
що впало.

Якщо вам цікаві сучасні світові поети у хороших українських перекладах, радимо зазирнути у розділ "Переклади" часопису "ЗАХІД-СХІД".

ЮРІЙ КАМАЄВ. Народився 1970 року у місті Кременці, де і проживає тепер. За освітою математик, закінчив Санкт-Петербурзький університет. Дебютував у альманасі Гоголівської Академії «Digital-Романтизм». Пише переважно історичну прозу.

ПОЛІТИКА
Тепла липнева ніч сяяла яскравими зорями. Легкий вітерець ледь ворушив степове різнотрав’я. Над темно-червоною гранню багаття домлівав казанок із кашею, щедро здобреною салом, паруючи смачним домашнім духом. Стиха форкали коні. Поруч стояли складені у піраміду три гвинтівки. Останні жевріючі вогники вихоплювали з темряви обличчя двох безвусих юнаків і літнього дядька.
- Дядьку Грицю, а чому вас кличуть Політиком? – запитав один із юнаків у старшого.
- А бодай тобі, зараз відважу потиличника, щоб мав повагу до старших, - пробурчав той.
- Та ні, ми ж не кпинимо, дядьку Грицю. Просто цікаво, - підтримав однолітка інший.
Дядько Гриць недовірливо ковзнув поглядом по безвусих обличчях: та ж наче Сидір та Юрко добрі хлопці, не будуть реготати поза спинами.
- Ет, ви ще молоді, своїх дурниць встигнете наробити, а от розумний хлоп вчиться на чужих. Тож може придасться вам моя байка. Бо політика – то така річ, яку пани придумали, щоб дурити простого чоловіка. Тому потрібно у ній розбиратися, щоб вас не надурили якісь пройдисвіти. Бо якщо не петраєш у тій політиці – можна не лише без майна лишитися, а й головою накласти. ( Тож слухайте. )

Почитати інші твори Юрія Камаєва можна на сторінках часопису ЗАХІД-СХІД у розділі Історичний портал, присвяченому творам на історичну тематику.

Ми відсвяткували рік своєї діяльності, підбили підсумки, набудували планів і побачили, що нам є, про що розказати користувачам Живого Журналу! Ми співпрацювали з чудовими авторами, заводили плідні творчі зв'язки, публікували на своїх електронних сторінках поезію та прозу, живопис та графіку, критику та аналітику. І що головне - збавляти темпи ми не збираємось.
Відтепер у нашому блозі ви зможете знайомитись поближче з нашими авторами, насолоджуватись окремими творами з усіх розділів сайту ЗАХІД-СХІД, слідкувати за нашими новиними та виходом нових випусків віртуального часопису ЗАХІД-СХІД.
Ласкаво просимо!

Про книгу Вітаутаса В. Ландсбергіса «Мишка Зіта» в перекладі Дмитра Чередниченка (Грані-Т, 2009) читайте у розділі "Акт", ст. 10

На початку цього року відбувся книжковий дебют в Україні одного з найвідоміших та найулюбленіших литовських письменників Вітаутаса В. Ландсбергіса. У видавництві «Грані-Т» з’явилася його книга «Мишка Зіта» в перекладі на українську Дмитра Чередниченка, з ілюстраціями Надії Дойчевої. Ця книга увійшла до великої видавничої серії «Сучасна дитяча проза», що поєднала як твори сучасних українських письменників, так і зразки перекладної літератури.
Перед тим, як книга потрапила до українських книгарень, вона вже встигла відвідати в лютому Вільнюський книжковий ярмарок та одержати схвальні відгуки й автора, й литовських колеґ-видавців, і читачів. Представник Вітаутаса В. Ландсбергіса та директор видавництва «Dominikus Lituanos» Скірмантас Томкевічус зазначив, що українське видання «Мишки Зіти» справді несподівано інакше у візуальному оформленні, тональності й форматі, ніж литовське. Ось і маємо яскравий приклад «прочитання» українською художньою та видавничою культурою іншої традиції – литовської.
15 квітня Посольство Литовської Республіки в Україні в особі аташе з питань культури Габріелє Жайдітє влаштувало творчий вечір дуже шанованого литовцями Дмитра Чередниченка, – адже це найбільш натхненний популяризатор литовської літератури в Україні та один із найталановитіших перекладачів. А безпосереднім приводом зустрічі в посольстві були презентації книги Вітаутаса В. Ландсбергіса «Мишка Зіта», а також литовської читанки для українських діток «Люляйко» та хрестоматії зарубіжної літератури для початкової школи «Світ від А до Я» », які упорядкував та переклав Дмитро Чередниченко разом з Галиною Кирпою (вони з’явилися у видавництві «Навчальна книга – Богдан»).
Гостей у посольстві зібралося чимало: письменник і перекладач Дмитро Чередниченко, президент Львівського форуму видавців Олександра Коваль, фольклорист Оксана Шалак, музикант Леся Сокальська, художниця Надія Дойчева, письменниця і перекладач Оляна Рута, письменники Тетяна Ковальчук, Петро Масенко, Дмитро Головко, Алла Диба, Євген Дорошевич. Українських видавців представляли Олена Мовчан (відповідальний редактор «Грані-Т») та Богдан Будний (директор «Навчальної книги – Богдан»).
І дорослі, й діти читали вірші, уривок про литовську родину Людиків із книги «Мишка Зіта». Сюрпризом був виступ Лесі Сокальської – виявляється, у литовців є також народна дитяча пісенька «Два півники» з мелодикою, подібною до української. Леся виконала пісню обома мовами.
На початку цього року відбувся книжковий дебют в Україні одного з найвідоміших та найулюбленіших литовських письменників Вітаутаса В. Ландсбергіса. У видавництві «Грані-Т» з’явилася його книга «Мишка Зіта» в перекладі на українську Дмитра Чередниченка, з ілюстраціями Надії Дойчевої. Ця книга увійшла до великої видавничої серії «Сучасна дитяча проза», що поєднала як твори сучасних українських письменників, так і зразки перекладної літератури.
Перед тим, як книга потрапила до українських книгарень, вона вже встигла відвідати в лютому Вільнюський книжковий ярмарок та одержати схвальні відгуки й автора, й литовських колеґ-видавців, і читачів. Представник Вітаутаса В. Ландсбергіса та директор видавництва «Dominikus Lituanos» Скірмантас Томкевічус зазначив, що українське видання «Мишки Зіти» справді несподівано інакше у візуальному оформленні, тональності й форматі, ніж литовське. Ось і маємо яскравий приклад «прочитання» українською художньою та видавничою культурою іншої традиції – литовської.
15 квітня Посольство Литовської Республіки в Україні в особі аташе з питань культури Габріелє Жайдітє влаштувало творчий вечір дуже шанованого литовцями Дмитра Чередниченка, – адже це найбільш натхненний популяризатор литовської літератури в Україні та один із найталановитіших перекладачів. А безпосереднім приводом зустрічі в посольстві були презентації книги Вітаутаса В. Ландсбергіса «Мишка Зіта», а також литовської читанки для українських діток «Люляйко» та хрестоматії зарубіжної літератури для початкової школи «Світ від А до Я» », які упорядкував та переклав Дмитро Чередниченко разом з Галиною Кирпою (вони з’явилися у видавництві «Навчальна книга – Богдан»).
Гостей у посольстві зібралося чимало: письменник і перекладач Дмитро Чередниченко, президент Львівського форуму видавців Олександра Коваль, фольклорист Оксана Шалак, музикант Леся Сокальська, художниця Надія Дойчева, письменниця і перекладач Оляна Рута, письменники Тетяна Ковальчук, Петро Масенко, Дмитро Головко, Алла Диба, Євген Дорошевич. Українських видавців представляли Олена Мовчан (відповідальний редактор «Грані-Т») та Богдан Будний (директор «Навчальної книги – Богдан»).
І дорослі, й діти читали вірші, уривок про литовську родину Людиків із книги «Мишка Зіта». Сюрпризом був виступ Лесі Сокальської – виявляється, у литовців є також народна дитяча пісенька «Два півники» з мелодикою, подібною до української. Леся виконала пісню обома мовами.
Далі тут: http://zahid-shid.net/index.php?rt=akt&start=10